Ізяславський історико-краєзнавчий музей відновив свою роботу 24 грудня 2003 року, після відповідного рішення районної ради.
Раніше в нашому старосвітському місті вже був музей, що з'явився у 20-30-их роках ХХ століття. Під його приміщення було віддано церкву Івана Хрестителя, що на Старому місті.
У 1941 році богослужіння в церкві було поновлено і музеєм ніхто не займався.
20 лютого 1950 року Рада міністрів УРСР звернулася до Кам'янець-Подільської обласної Ради з “пропозицією щодо доцільності існування Заславського музею.” Відтоді музейні фонди розпорошено: найцінніші речі помандрували до Росії, малоцікаві експонати осіли в обласних сховищах.
Нині, коли музей відновив свою роботу, розпочалася ретельна робота зі створення експозицій, наповнення фондів, активізації дослідницької та пошукової роботи.
Допомагають музею небайдужі люди. Так, місцевий художник, скульптор Микола Іванович Ткачук подарував для міста свої роботи. Це 40 чудових полотен та 7 скульптур (серед них різьблені з дерева).
Таким чином була започаткована картинна галерея. Розмістилася вона в одній з виставкових зал музею.
Миколу Івановича – непосидющого митця – шанувальники краси знають протягом багатьох років. Його роботи експонувалися на виставках в Хмельницькому, Тернополі, Києві, Львові, Рівному, а також у Кракові та Москві.
Народився Микола Іванович 28 січня 1936 року в Ізяславі у сім`ї робітника. З дитинства зазнав багатьох поневірянь. У 1938 році під час масових репресій був заарештований та страчений його батько. Ще малим пережив роки війни. Після семи класів мусив іти навчатися. Закінчив Рівненське ремісниче училище.
Про ті важкі роки згадує у вірші "Я бачив сльози матері моєї":
Я бачив сльози рідної матусі,
Терзалась плачем тим моя душа.
Як в шкарбанах і дідовім кожусі
Пішов навчатись з дому без гроша.
Захоплення образотворчим мистецтвом прийшло ще в шкільні роки, коли ще «босоногим бігав на Понору і кози пас на Бабиній Горі». Вже тоді природа рідного краю захоплювала та полонила душу. Тому більшість картин пейзажного жанру відображають красу саме Ізяславщини.
Як і кожний справжній митець, Микола Іванович не зупиняється на досягнутому. Постійно творчо самовдосконалюється, багато працює. Майстерня художника знаходиться у батьківській хаті, чи не тому вдача та натхнення супроводжують його протягом життя. Рідна хата, рідне подвір`я немов оберіг для митця.
Іду до хати, мов до храму.
Туди стежина пролягла.
Здається сам зустріну маму…
Митець не лише бачить навколишній світ, він відчуває його багатогранність, вміє відтворити той чи інший настрій у природі. Будь-яка пора року по-своєму приваблює художника. Усі пейзажі пронизані любовним сонетом до неповторної краси рідного краю.
Серед робіт, що експонуються у музеї можна побачити картини й інших жанрів: натюрморти, портрети. Всі вони вражають своєю майстерністю виконання. Скульптурні твори промовляють пластичністю форми та ніжністю ліній.
В залі Картинної галереї проходять тимчасові виставки творів різних
художників .
Відбулась 23-тя персональна виставка картин відомого
живописця, члена Спілки художників України Едварда Міляра
( м. Хмельницький ). За величезний вклад в розвиток культури, його ім'я
занесено до Енциклопедії Сучасної України.
Юність Едвард Міляр провів в селі Клубівка Ізяславського району,
і завжди він пам’ятав про старовинне місто на
Волині. В багатьох галереях України і за кордоном є картини Міляра , на яких
зображені краєвиди , архітектурні пам'ятки
Ізяславщини .
На виставці , яка проводилась в Ізяславському районному історико –
краєзнавчому музеї , були представлені картини , виконані новим способом
заливки олійної фарби
на картоні . Сюрреалістичні , фантастичні та метафоричні
образи допомагають найкраще зрозуміти суть життя , добро і зло , яке
постійно живе в наших душах і в навколишньому світі .
Музей активно проводить пошук краєзнавчих матеріалів , збір
експонатів . Ведеться науково – дослідна робота в Державних архівах України
. Встановлюються зв' язки з
науковцями.
Проведено наукову конференцію на тему : «Заславщина багатьох
культур" , в якій прийняли участь науковці зі Львова , Києва , Луцька ,
Острога , Нетішина , Хмельницького , Старокостянтинова . Матеріали
конференції були надруковані у науковому збірнику , в який увійшли статті,
надіслані з Польщі та Німеччини .
В нашому місті живе чудова людина, ветеран праці, талановитий майстер
Калитюк Дмитро Лаврінович.
Багато хто знає, де знаходиться його майстерня, тому що часто
приходять до нього люди, особливо діти. Йдуть подивитись, як працює майстер,
захоплено роздивляються його витвори.
Перенісши важку хворобу – інфаркт, Дмитро Лаврінович вирішив:
якщо Господь дав йому сили жити, треба поспішати залишити щось людям на
добру згадку.
Любов до історії рідного краю, біль через ганебне ставлення
до цінних пам’ятників архітектури, підвели до рішення – робити макети.
Пишається отець Федір і прихожани чудовим макетом церкви
Різдва Христового, який знаходиться в Божому храмі.
Макети скарбниці (комори) князів Заславських, фарного костелу
Іоана Хрестителя доповнили експозицію художнього залу музею.
А нещодавно Калитюк Д.Л. подарував в музей прекрасний макет
козацької церкви. Дивуються люди таланту майстра. Яка кропітка робота!
Цікаво подивитись і в середину макетів, де відтворено інтер’єр. На
виготовлення одного макету майстер витрачає по декілька місяців і коштують
такі роботи немало, і пропозицій придбати ці роботи від різних людей
поступає багато, але Дмитро Лаврінович зберігає ці витвори мистецтва для
рідного міста.
Приходять люди в музей і милуються роботами наших талановитих
земляків, які відкривають світ прекрасного, виховують гордість та повагу до
нашої історії та культури.
У другому експозиційному залі
розкривається історія Ізяславщини - древньої волинської землі.
Палеонтологічні та геологічні пам’ятки представлені в комплексі з
археологією, вони розповідають про найдавніший період, давні поселення
на території краю. Представлено зразки різних форм оздоблення посуду
трипілля, знаряддя праці доби міді, бронзи.
Фотодокументальна експозиція розповідає про князів Заславських і
Сангушків, які протягом декількох століть володіли Заславом, розповідає
про унікальні пам’ятки архітектури. Унікальні експонати представлені з
інтер’єру костелу Св. Михайла, який знаходився на території
Бернардинського монастиря.
Підготовлена цікава експозиція про культурні традиції єврейського
народу, який становив майже половину населення міста Ізяслава і району,
представлено ритуальні предмети, культові книги 19 століття.
Представлена колекція етнографічних матеріалів, яка розкриває
культуру, життя і побут населення міста і району першої половини 20
століття : старовинний одяг, рушники, знаряддя праці, гончарні вироби,
вироби з соломи, лика і дерева, виставка старовинних ікон - літографії
кінця 19 - початку 20 століть, духовна література.
Про початок 20 століття розповідають цікаві фотографії, на яких
зображено людей, вулиці міста, культові споруди, документи, посуд,
книги.
***
12-13 травня в м. Ізяслав
відбулась Міждисциплінарна науково-практична конференція «Пересопницьке
Євангеліє – видатна пам’ятка
української національної культури», присвячена 450-річчю завершення
написання Пересопницького Євангелія та 455-річчю початку написання
Євангелія.
12
травня Пересопницьке Євангеліє (факсимільне видання) було привезено
священиками з Києва і після церковного богослужіння, урочистої ходи
містом було внесено в музей як дарунок від Блаженнійшого Митрополита
Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви
Володимира. В цей урочистий момент музей було освячено.
До початку проведення урочистостей було оформлено третій
експозиційний зал, який розповідає про історію Ізяславщини – древнього
волинського краю: заможність та впливовість князів Заславських і
Сангушків, історію величавого міста, яке володіло Магдебурзьким правом і
було політично важливим на теренах Волині.
Відвідувачі музею можуть ознайомитись з унікальними документами та
фотографіями, які свідчать про жахливі часи репресій і голодоморів,
період окупації.
Експозиція розповідає про відомих людей, життя яких в певний період
було пов’язане
з Ізяславщиною. Це відомі українські громадські діячі: Арсен Річинський,
Михайло Кривинюк, Семен Гаюк… Академік НАН України Мирослав Попович.
Письменники і поети: Герась Соколенко, Микола Болкун, Ігор Римарук,
Василь Кравчук, Степан Овчарук… Спортсмени міжнародного класу: Дмитро
Чигринський, Василь Матвійчук.
13
травня було проведено пленарне засідання конференції, в якому прийняли
участь представники духовенства та науковці з Інституту рукопису НБУВ (м.Київ),
Інституту слов’янознавства (м.Рівне), Інституту філософії НАН України (м.Київ),
Інституту української книги НБУВ, Волинського державного університету (м.Луцьк),
Хмельницького національного університету (м.Хмельницький), Національного
університету «Острозька академія» (м.Острог) та інші. Головуючим на
конференції було обрано академіка НАН України Мирослава Поповича.

Молитва перед відкриттям музею

Передача в дар музею Пересопницького Євангелія
***
Справжнє свято відбувалось в
музеї на День художника, діти і дорослі прийшли привітати наших відомих
митців Гранчука В.В., Ляшука В.В., Ткачука М.І. Звучали щирі слова
вітання. Кожен майстер розповів про свою творчість. Була організована
виставка творчих робіт. Потім всі бажаючі відвідали майстер-класи, де
митці поділились своїми знаннями і вміннями.
Діти з захопленням працювали і просили майстрів продовжувати їх
навчати і в подальшому.

***
Лялька в культурах різних народів і в різні часи
використовувалась не лише як іграшка, а й як оберіг. Хоча і відрізнялась
зовнішністю і матеріалом (камінь, дерево, глина, тканина…), з якого була
виготовлена. Головне призначення ляльки берегти душу свого власника від
зла й нечистих помислів.
Для учнів НВО №6 директором музею Людмилою Левицькою було проведено
майстер-клас з виготовлення ляльки - мотанки. Діти з захопленням
працювали і залишились дуже задоволені заняттям та своїми роботами.
Дивлячись на виставку іграшки - мотанки учні виявили бажання проводити і
надалі такі заняття, просили навчити їх робити декілька видів іграшок.

Довідка для відвідувачів музею :
Екскурсії з 9 до 17 год. Вихідні дні: субота і неділя.
Ласкаво просимо до нашого музею!
Директор музею
Людмила Левицька